Гидразин гидрат

Гідразин гідрат (діамід) – це речовина, яка може перебувати в твердому й рідкому вигляді. У першому випадку маса сформована кубічними кристалами, в другому є прозорою безбарвною рідиною з аміачним запахом. Цей матеріал виступає потужним відновником, здатним відновлювати навіть благородні метали з їх солей.

Діамід гідрат належить до сильно токсичних хім. продуктів. При контакті з киснем повітря піддається активному окисленню з утворенням азоту, аміаку й води. Перебуваючи на повітрі, поглинає вуглекислий газ, димить. Піддається змішуванню з H₂O і спиртами в різних співвідношеннях. Нерозчинний в ефірі, бензолі та трихлорметані.

Молярна маса – 32,05 г/моль, густина – 1,03 г/см³. Термовластивості: t плавлення – 1 °C, t кипіння – 120 °C, t спалаху – 73 °C, t замерзання – -51 °C. Формула: N₂H₄•H₂O.

Отримання цієї речовини можливе декількома способами. Основний з них реалізується під час окислення нітриду водню або карбаміду хлорнуватистокислим натрієм. Процес виглядає так: гідроксид і гіпохлорит натрію змішують у належному співвідношенні, потім вносять сечовину і трохи марганцевокислого калію, перемішуючи. Далі відбувається пропускання пари в реакторі при t близько 103 °С. Коли починається окислення, 40 % реагенту отримують дистиляцією композиції. 80 % може бути отримано в результаті спільної дегідратації з їдким натром в умовах вакууму.

Застосування

Один з головних напрямків використання гідразин гідрату – водообробка. Тут з його допомогою з води забирають кисень.

З метою корозійного захисту цією сполукою обробляють циркуляційні трубопровідні лінії (водяні та парові), зокрема, забезпечують роботу парогенераторів, охолоджувальних і опалювальних систем. Задіюють його і тоді, коли необхідно законсервувати виведену з експлуатації техніку.

Інші сфери застосування:

– функціонування паливних елементів (виступає пальним);

– створення чистих металів, наприклад, міді й нікелю з їх солей і окислів;

– виготовлення спінювальних агентів (пороутворювачів). Приклад – дигідразид бензолсульфонової кислоти;

– виробництво вибухівки, зокрема астроліту;

– створення засобів для аграрного комплексу (препаратів для боротьби зі шкідниками, а також тих, за допомогою яких можна регулювати ріст с/г насаджень, зокрема ГМК);

– медицина (входить до складу деяких ліків);

– лабораторна практика (використовується для виявлення хлоратів, хлоритів та карбонільних груп);

– скляне виробництво (служить добавкою до скломас, що перешкоджає тьмяності готової продукції);

– отримання проміжних продуктів і барвників;

– очищення пром. газів від діоксиду вуглецю й тіолів.